Я залежний?

 

До усвідомлення цього кожен приходить сам. Визнання власного безсилля ми називаємо «Першим кроком». Перший крок звучить так: «Ми визнали, що ми безсилі перед своєю похіттю – що наше життя стало некерованим».

Наше визнання власної поразки вимагає часу і зазвичай це дуже болісно. Рано чи пізно ми говоримо щось подібне до: «Я здаюсь!», або: «Мені потрібна допомога!», або: «Я вже не можу зробити це сам!». У кожному з цих тверджень ми визнаємо безсилля.

Ось чому це не працює, коли ми намагаємося бути тверезими для когось іншого – наприклад, члена сім’ї або роботодавця. Ми повинні визнати поразку перед самими собою і допомогу ми повинні шукати для себе.

Если вы увидели ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Scroll Up

НАШ САЙТ ТОЛЬКО ДЛЯ СОВЕРШЕННОЛЕТНИХ. Відхилити

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: