ПРОБЛЕМА

Багато хто з нас відчував себе неповноцінними, некорисними, самотніми і заляканими. Те, якими ми були зсередини, ніколи не пасувало до того, що ми бачили в інших.

Ще з самого початку ми здобули відчуття відірваності — від батьків, ровесників, і від самих себе. Ми вимикали себе через фантазію та мастурбацію, і ми вмикали себе, коли випивали малюнки, образи, а також коли досягали об’єкти власних фантазій. Ми відчували похіть і бажали, щоб інші відчували похіть до нас.

Ми стали справжніми залежними: секс з собою, розбещеність, подружні зради, залежні стосунки та ще більше фантазій. Ми отримували це через очі, ми купували, продавали, торгували та роздавали це. Ми були залежними від інтриги, дражнінь та забороненого. Нам був відомий лише один спосіб звільнитись від цього — робити це. “Будь ласка, під’єднайтесь до мене та зробіть мене цілісним!” – кричали ми, відкривши руки для обіймів. Практикуючи хтивість в пошуках Великої Дози, ми витрачали свої сили на інших.

Через все це ми мали почуття вини, ненависть до себе, каяття, пустку і біль, і нас затягувало навіть глибше в самих себе — далі від реальності, далі від любові, доки ми зовсім не загубилися в собі.

Наша звичка зробила неможливою дійсну близькість. Ми ніколи не відчували справжню єдність з іншими, бо ми були залежні від того, що не реальне. Ми шукали “хімію” – магічний зв’язок – тому що він оминав близькість і зв’язок дійсний. Фантазії розбестили реальність; похіть вбила любов. Спершу — залежні, а згодом — інваліди любові, ми відбирали в інших щоб заповнити те, чого бракувало в нас самих. Обдурюючи себе знову і знову що “щось наступне” певне врятує нас, ми насправді втрачали наше життя.

Далі – Вирішення Проблеми.

Если вы увидели ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Scroll Up

НАШ САЙТ ТОЛЬКО ДЛЯ СОВЕРШЕННОЛЕТНИХ. Відхилити

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: