Моя история до и после АС

Этот текст является мнением отдельного участника сообщества. Принципы сообщества Анонимные Сексоголики находятся в 12 шагах и 12 традициях

Эту статью написала девушка из Украины, член сообщества Анонимные Сексоголики. Публикуем её историю без изменений (изменено только имя).

Моя історія до і після АС
Мене звати Богдана і я член спільноти АС. Але я не завжди була у спільноті. Ще з дитинства я відчувала що живу у двох паралельних світах: світі реальному, який був жорстокий, де мої батьки пили і постійно сварились, і я відчувала страх, і біль, і безпомічність, небезпеку; і світ моїх фантазій, де все було спокійно і яскраво, і я могла їсти шоколадки, і мала друзів які мене любили, приймали і грались зі мною. Я постійно дуже боялась і відчувала як мої м’язи напружувались а серце калатало до болю. Я шукала розслаблення, заспокоєння, знеболення і забуття хоч на хвилинку. У садочку якось моє ліжко поклали із ліжком іншого хлопчика. Коли я спала він просунув руку під моє покривало і торкнувся моїх статевих органів. Спочатку я противилась цьому, але пізніше я відчула що це дуже приємно. Я відчула як хвиля розслаблення, теплоти і задоволення розлилась по всьому тілу. Вперше я відчула радість і щастя.

З часом я побачила що хлопчик не завжди був поруч. Але мені дуже хотілось все більше і більше отримувати це розслаблення і тоді я навчилась отримувати його самостійно. В той момент мені вже ніхто не був потрібен. Головне, щоб ніхто не бачив що я роблю бо мене могли насварити. І так почалось моє подвійне життя. Я росла, розвивалась, пішла в школу. Мої батьки розлучились і я переїхала до бабусі з дідусем. Я старалась бути чемною дівчинкою, вчилась, слухала дорослих, підкорялась, всі свої почуття заховувала глибоко всередину, але коли я залишалась на одинці сама з собою мастурбація дозволяла мені вивільнити всі мої почуття, відчути щастя, радість і задоволення. Я отримувала розрядку і розслаблення.

Я поступила в університет і переїхала у інше місто. У мене з’явились друзі і спілкування. Але інколи я думала лише про те щоб залишитись одною і щоб нікого не було поруч. Я цікавилась хлопцями на віддалі. Мені було дуже страшно навіть говорити із ними, я відчувала себе не красивою, бідною, незграбною, не розумною і боялась що мене просто відштовхнуть і висміють. Я кохала на відстані. Це було безпечно адже я могла придумати будь який образ, характер, поведінку хлопця, його ідеальне ставлення до мене, що він може мені дати, як попіклуватись, любити. На третьому курсі я вперше мала статевий акт з чоловіком. Я його навіть не любила. Просто ми опинились в темній кімнаті і мені було дуже страшно, але я дозволила йому торкнутись мене. Я пам’ятаю що тоді нічого не відчувала, це було дуже страшно, а потім переконувала себе що це нормально і я вже доросла, і моя подруга вже теж має цей досвід, і сестра, а я відстаю. Коли я пришла до нього вдруге і все це сталось, мені було дуже боляче, я кричала і думала як взагалі люди можуть таким займатись і показувати це в кіно? Це ж якийсь жах! Після цього я вирішила що ніколи цього більше не зроблю і почала відмовляти тому хлопцю бо він кликав мене тільки на ніч і нічого іншого не пропонував.

Я закінчила один університет і поступила в другий. Я посилено вчилась бо розуміла що можу розраховувати тільки на себе і мені потрібна була спеціальність щоб заробляти гроші і турбуватись про себе. Я знімала квартиру, вчилась і працювала. У мене не було жодних стосунків крім тих що були у моїй фантазії. Я закохувалась і фантазувала про одногрупників і взагалі всіх симпатичних хлопців. Після напруженого трудового дня я вже не могла заснути без порно і мастурбації. Це стало необхідністю.

Після закінченні університету я переїхала у інше місто і почала шукати роботу по спеціальності. Це продовжувалось цілий місяць. Пів дня я шукала роботу а пів дня проводила за переглядом фільмів, порнографії і мастурбувала. Я закохалась у хлопця по голосу. Почула його голос по скайпу, знайшла і написала йому. Ми почали дзвонити і говорити один з одним. Якось я не витримала і написала йому що люблю його, що хочу приїхати на що він відповів що не хоче цього, тільки дружніх стосунків. Мені було дуже боляче, але я не могла відмовитись від нього, прийняти цю відмову. Він був усім для мене, цілим світом. Відмовитись від нього означало – померти. Моя сестра тоді вперше сказала мені що їй набридло вислуховувати мої страждання на рахунок неіснуючих стосунків. Я відчула що мені потрібна допомога. На той момент мені було 26 і я зрозуміла що одинока, і в мене немає жодної перспективи знайти чоловіка, і стосунки, створити сім’ю, про яку я завжди мріяла ще з дитинства. Я вирішила що проблема в мастурбації. Що поки я буду це робити, мені не потрібен буде чоловік і ще бо Бог осуджує це. Я вирішила покинути це. До того я декілька раз вирішувала відмовитись від неї, але це не тривало дуже довго. Через місяць сестра познайомила мене із хлопцем. І почали дзвонити один одному. Я не знала про що із ним говорити, страшенно нервувала і почала говорити усілякі пошлості. Я відчувала що йому це потрібно. Потім він приїхав до мене на орендовану квартиру і я знову не знала як себе вести, про що говорити. Єдине що я розуміла що він мене хоче і значить у цьому моя цінність, значить це я можу йому дати. Я не знаю що відчувала чи хотіла. Я не могла це пояснити. Мої почуття були заховані десь глибоко всередині мене. Ми були з ним в одному ліжку і я дозволила йому торкатись мене, але коли він захотів більшого, то відмовила бо сказала що не люблю його. Коли він поїхав я відчула, що не хочу цього. Я хочу романтичних стосунків з коханою людиною і це знову щось не те, що треба, але коли він поруч я не володію собою і нічого не можу вирішити. Коли він поруч я безпомічна.

Я почала шукати допомогу у 12 крокових спільнотах на скайпі. Одного разу жінка із паралельної спільноти сказала, що існує така група самодопомоги яка називається Анонімні сексоголіки. Я вирішила піти туди і дізнатись чи це те що мені підходить. На першому зібрані мені було дуже страшно. Там більшість було чоловіків і тільки двоє жінок включно зі мною. Але тоді я вслухалась у їхні висловлювання і відчула схожість з моїми переживанням. Одержимість сексом, мастурбацією, самотність, ізоляція, зацикленість на собі. Я почала ходити на групу. З того дня 31 січня 2012 року по сьогодні я жодного разу не мастурбувала. Це було моє перше диво. Раніше живучи тільки дякуючи мастурбації я нарешті могла жити без неї. Звичайно мені було важко, але підтримка групи, молитви та інші інструменти програми допомагали мені прожити чистий день. Лише один чистий день – це стало моїм першочерговим завданням. Поступово цього стало мало. Мені все ж захотілось мати здорові стосунки зокрема з чоловіками. Але я не була готова бо як тільки я пробувала, я одразу ж втрачала контроль над собою. Я почала працювати зі спонсором по 12 крокам. Я знайшла і повірила у Силу вищу за мене, виявила свої травми з дитинства, свої дефекти характеру, свій роздутий егоїзм, віддала це все Богу і залагодила провину перед іншими людьми.

Мені було 30. Я віднайшла себе але 4 роки потому я все ще була самотньою і в мене не було стосунків. Були спроби але найдовші стосунки тривали 2 тижні. Я зрозуміла що все ще боюсь чоловіків і боюсь близькості із ними як фізичної так і моральної. Боюсь що розчинюсь у чоловікові і від мене нічого не залишиться. Та все ж я вирішила ризикнути. Залучившись підтримкою я зареєструвалась на сайті знайомств і з часом знайшла там чоловіка. Згодом я втратила свою тверезість за визначенням АС, але також втратила страх фізичної близькості із чоловіком. Хоч ці стосунки тривали 3 місяці вони були приречені. Я зрозуміла, що хоч цей чоловік приніс у моє життя багато добра, я не змогла б побудувати сім’ю із ним. Я відчула себе жінкою, відчула готовність створити сім’ю, мати дітей, піклуватись ще про когось окрім себе. І незабаром в моєму житті з’явився він. Це був брат другого чоловіка моєї сестри. Ми зустрічались із ним платонічно якийсь час, але потім я йому відмовила бо я ще не готова була то ближчих стосунків. Переборовши свій страх я прийшла до нього. Ми почали зустрічатись. Через пів року ми одружились.

9 жовтня 2016 року ми одружились і почалась моя друга тверезість в АС. Через півтора місяця ми чекаємо на народження донечки.

Я дуже вдячна спільноті АС. Без неї я не змогла б бути по справжньому щасливою у реальному світі і мати те, про що я мріяла в реальності. Кожен день спільнота і те що я в ній отримала допомагає мені жити, любити, ділитись своєю любов’ю і бути корисної іншим.

Дякую.

Если вы увидели ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

15 − 10 =

Scroll Up

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: